Дігтяр Надія Григорівна

Адаптивне управління як основа саморозвитку і самореалізації педагога та учня
Дігтяр Надія Григорівна, директор Хорольського навчально-виховного комплексу Полтавської області

У статті розкриваються питання практичного застосування принципів та методів адаптивного управління в навчальних закладах різних типів України та за кордоном; упровадження інструментарію адаптивного управління в загальноосвітніх навчальних закладах.

Школа - це своєрідний оберіг, добрий дім і теплий вогник для дітей і дорослих. Тому проблема реформування освіти належить нині до найактуальніших. Свідченням цього є низка державних документів, спрямованих на розвиток школи. Відповідальне завдання стоїть перед школою сьогодні: дати суспільству творчу адаптовану особистість. Тому адміністрація навчального закладу свою управлінську діяльність зосереджує на відпрацюванні моделі адаптивного управління, що дає змогу максимально реалізувати можливості кожного вчителя і учня.

У своїй управлінській діяльності адміністрація навчального закладу прагне реалізувати принципи демократизації, гуманізації, орієнтації на інноваційні процеси, на формування творчої особистості, а також принципи справедливості, ініціативи, стабільності педагогічного колективу. У роботі ми намагаємось поєднувати класичні і оновлені підходи до управлінської діяльності, що і допомогло нам сформувати творчий колектив однодумців, залучити батьків і громадськість до розв'язання проблем школи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій говорить, що  наукові роботи вчених Г. Єльникової [3] та П. Третьякова [6] присвячені методології, теорії й технології адаптивного управління соціально-педагогічними системами. Про необхідність застосування адаптивного менеджменту зазначено в роботах американських науковців М. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедоурі [5].

Сьогодні в Україні науковими підходами до управління освітніми системами займаються представники таких наукових шкіл:

·        Класичного управління – В.Маслов, В. Драгун, В.Шаркунова.

·        Адаптивного управління – Г.Єльникова, Т.Борова, О.Касьянова, Г.Полякова, З.Рябова [1], [4].

·        Школи управління інноваціями – Л.Ващенко, Л.Сергєєва.

·        Стратегічного розвитку освіти в контексті формування громадянського суспільства в Україні – Г.Дмитренко, А.Гошко, В.Князев, В.Колпаков.

Адаптивне управління складає методологічну основу для розвитку державно-громадського управління в закладах і установах загальної середньої освіти (В. Грабовський [2]).

Адаптивне управління характеризується відкритістю взаємодії. Така взаємодія попереджує або зовсім виключає стресові ситуації, зближує та взаємозбагачує учасників управлінського процесу, при якому виробляється природовідповідна лінія поведінки.

Важливою рисою адаптивного управління є спрямування його на самоконтроль, самоаналіз та саморозвиток кожного педагогічного об’єкта, що значно підвищує потенціал кадрової політики, створює умови для розвитку творчості, розкриття талантів та можливостей кожної особистості, робить адаптивну систему відкритою і демократичною.

Адаптивне управління навчальним процесом повинно враховувати вимоги соціального замовлення до сфери освіти, стратегічних цілей освіти, особливостей навчального закладу, - з одного боку. З іншого, - виявляти та вирішувати внутрішні протиріччя навчального процесу, а саме відповідність: змісту навчання і пізнавальних потреб молоді; застосування традиційних методів, форм, технологій навчання і вимог особистісно орієнтованого підходу, спрямованого на розвиток індивідуальних навчально-пізнавальних, творчих здібностей та темпу засвоєння змісту освіти учнями; професійного рівня вчителів і необхідності висококваліфікованої діяльності вчителя в умовах реформування загальної середньої освіти; обєктивної інформації і відсутності чіткого інструментарію діагностики якості та ефективності навчального процесу.

Зрозуміло, що ключовою фігурою був і залишається директор. Саме від його вміння привести в систему всі аспекти управління залежить результат роботи школи (додаток 1). Структура показує тісну співпрацю директора з педагогічною радою, батьківським комітетом школи, радою школи. Делегуючі повноваження належать заступнику директора з навчально-виховної роботи , керівникам методичних об'єднань, учнівському активу. Ми залишаємо управлінський цикл на основі підтримки всіх ініціатив, врахування пропозицій і на цій основі приймаємо управлінські рішення. Намагаємося тісно поєднати між собою всі ланки цієї структури, спрямувати роботу так, щоб діяла кожна ланка управління: і педрада, і рада школи, і батьківський комітет, і учнівський актив.

У ході роботи в управлінській діяльності адміністрацї школи склався свій стиль керівництва (додаток 2), який визначається такими параметрами:

·        делегування керівником своїх повноважень;

·        участь підлеглих в ухваленні рішень, коли кожен відчуває, що має пряме відношення до управління школою;

·        інформованість підлеглих.

Як керівник, я переконалася, що від інформованості підлеглих залежать успіхи роботи колективу. Щопонеділка  ми проводимо оперативні наради, на яких інформуємо членів колективу про всі сторони навчально-виховного процесу, накази, інструкції з будь-яких інстанцій; робимо постійний самоаналіз власної управлінської діяльності; розвиваємо управлінську культуру - без її врахування керівник може бути не прийнятним колективом.

Ми побачили, відчули, що саме такий стиль керівництва дає результати: працювати стало значно легше; педагогічний колектив готовий до виконання завдань і психологічно, і морально, бо розуміє, що вся робота буде аналізуватися з відповідними висновками.

Адміністрація школи свою управлінську діяльність спрямовує на те, щоб кожен учитель своїми власними способами домігся оптимальних результатів. Це ми здійснюємо через згуртованість колективу, через створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі, співпрацю керівництва з підлеглими, залучення підлеглих до управління та через задоволеність підлеглих своєю працею. Адміністрація школи вивчила  колектив: його сильні сторони, прогалини. У результаті ми прийшли до висновку, що:

·        вчителі школи вільні у виборі форм і методів навчання;

·        вважають, що результати праці здебільшого залежать від них самих;

·        за необхідне вважають упроваджувати педагогічні інноваційні технології;

·        вони знають, за якими критеріями оцінюється їхня робота;

·        упевнені, що успішно працювати у школі не можна без постійного вдосконалення методів роботи.

Проте  ще не використані потенційні можливості колективу. Недостатня внутрішня мотивація до виконання поставлених завдань окремих членів колективу і це питання постійно знаходиться на контролі.

Цікавить адміністрацію школи і рівень психологічного комфорту: чи задовольняють педагогів відносини з адміністрацією школи? Директор та заступник директора школи враховують навіть ті думки вчителів, які вважають, що встановленню гармонії у колективі сприяло б зменшення контролю їхньої діяльності з боку адміністрації, бо саме адміністративний контроль принижує їхню гідність. Важливо для адміністрацї школи проводити вивчення ефективності результатів праці вчителів.  Розуміючи, що авторитет школи - це перш за все міцні знання його вихованців, адміністрація школи спрямовує зусилля на розвиток творчої праці вчителів, її поєд­нання з творчістю учнів. А коли маєш творчого вчителя, можна очікувати на результати його роботи - творчого учня.

Так, відвідуючи, аналізуючи уроки, адміністрація школи намагається не повчати вчителя, а разом з ним створювати нові варіанти уроків, перевірити їх на практиці, шукати і знаходити найбільш ефективні методи, допомагати вчителю виробити свій власний почерк. Адміністрація прагне, аби вчителі усвідомили, що порада, рекомендація керівника школи допомагає їх самовдосконаленню.

Нині в умовах реформування освіти для керівника школи важливо зуміти спланувати, системно вибудувати управлінську діяльність. Для того директор школи повинен знати, чого хочуть учні, вчителі, батьки й, зрештою, суспільство. І тому метою школи було визначено побудову адаптивної системи управління, яка передбачає орієнтацію на особистість: учня, педагога, батьків, співробітництво всіх учасників навчально-виховного процесу. Адже й сучасне управління освітою ставить завдання: орієнтуватися на особистість (дитину, учня) та тісне співробітництво всіх учасників педагогічного процесу, починаючи від керівника, вчителя, батька у становленні цієї особистості (додаток 3).

Адміністрація навчального закладу намагається вносити потрібні суттєві зміни в організацію та управління навчальним процесом: створення умов для саморозвитку і самоорганізації учня, саморозвитку і самоорганізації вчителя.

Отже, необхідність у змінах стилю керівництва очевидна. А так як важливою складовою управлінської діяльності є методична робота, то її необхідно будувати  на основі адаптивних підходів, тобто взаємо узгоджуючи.

Тут діє такий механізм: творча діяльність керівника – творча діяльність учителя – творча діяльність учня.

Методична робота на основі адаптивних підходів дає змогу реалізувати вчителю свою особистість.

Методична робота  на основі адаптивних підходів забезпечує умови для саморозвитку шляхом поєднання потреб особи й організації. Особливістю такої методичної роботи є те ,що взаємопристосовуються й органічно поєднуються мета керівництва та домагання виконавця, створюються гнучкі моделі діяльності. Для того, щоб здійснювати методичну роботу на основі адаптивних підходів, необхідно дотримуватися єдності у виконанні таких умов.

Спробуємо прослідкувати, як ми намагаємося реалізувати ці умови, а  отже, й забезпечити адаптивні підходи  у методичній роботі.

Звичайно, ми маємо проблеми, адже робота в цьому напрямку  вибудовується поступово.

Методичну роботу, а особливо з адаптивними підходами, неможливо уявити без діагностики. Для того, щоб задовольнити запити кожного, треба знати індивідуальні особливості вчителів.

Для цього є різні анкети, діагностики. Але їх ми не розглядатимемо докладно, адже завдання не просто продіагностувати, а потім правильно спланувати роботу з педагогами.

Починається діагностика зі звичайного спостереження під час відвідування уроків, заходів, співбесід, виступів на нарадах.

Аналізуючи анкету „Творчий потенціал вчителя“, результати показали, що у всіх нормальний творчий потенціал, вчителі наділені якостями, які дають змогу творити, але є проблеми, які гальмують  процес творчості.

Анкета включала такі параметри, як: допитливість, віра у себе, стабільність у поглядах, амбіційність, слухова пам'ять, незалежність у судженнях, абстрагування, зосередженість.

Отже, які проблеми гальмують процес? Це віра в себе, тому з учителями працюємо індивідуально, включаємо їх у роботу. Це: виступи на педрадах, нарадах, творчі звіти молодих вчителів та вчителів в міжатестаційний період.

Також проведено семінар „Формування вчителем творчого підходу до уроку“, що складався з теоретичної частини (значення самоосвіти, що таке педагогічні здібності, педмайстерність, познайомилися з характеристикою педагогічних здібностей), інтерактивної частини (обмін думками, ідеями, презентація напрацювань, секретів педмайстерності) і це лише один приклад того, як враховуються дані анкетування.

Чималу роль у навчально-виховному процесі відіграє Рада школи, батьківський та учнівський комітети. Адміністрація школи у тісній співпраці з педагогічним, батьківським, учнівським колективами намагаються, щоб школа мала власне обличчя, була представницьким, а не колегіальним навчальним закладом.

Батьки є ініціаторами всіх добрих починань. Ефективною формою роботи з батьками є спільні засідання методичного об'єднання класних керівників з учнівським та батьківськими комітетами, анкетування батьків і учнів за методиками „Які ми батьки?“, „Яке моє місце в сім'ї?“. Дні відкритих дверей, робота батьківського комітету засвідчують те, що батьки цікавляться проблемами школи.

Результатом спільної роботи адміністрацї школи, педагогічного, батьківського, учнівського колективів та всього мікрорайону було відкриття у школі музейної кімнати. Вдячні відгуки надходять на адресу школи від її колишніх випускників. І нині ми використовуємо музейну кімнату у навчально-виховному процесі: позакласна, пошукова робота, зв'язок з батьками, обмін досвідом.

Ось так ми намагаємося будувати свою роботу на основі адаптивних підходів. Звичайно, робота лише починає вибудовуватися, але такий підхід виправданий, сприяє саморозвитку педагогів і колективу в цілому.

Список використаної літератури

1.     Борова Т.В. Самокорекція процесу засвоєння знань учнями основної школи / Автореф. ДИС. канд. пед. наук: 13.00.01 / Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України. - К., 2001. - 20 с.

2.     Грабовський В.А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою на районному рівні: Дис. канд. наук з держ. управління: 25.00.02. - К, 2006. - 233 с.

3.     Єльникова Г.В 3 досвіду організації та здійснення інноваційного проекту /Єльникова Г.В // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи, збірник наукових праць/Ред. кол.: Л.І.Даниленко (гол. ред.) та ін, № 5. - Київ: Логос, 2001,С. 120-126.

4.     Касьянова О.М. Педагогічний аналіз навчального процесу в загальноосвітній школі як засіб підвищення його ефективності: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 /ЦІГШО АПН України. -К., 2000. -18 с.

5.     Мескон М.Х. Основи мененджмента/ Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф.; Пер. с англ. - М.: „Дело“, 1992.- 702с.

6.     Третьяков П.И. Адаптивное управление педагогическими системами: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений/ Третьяков П.И., Митин С.Н., Бояринцева Н.Н.; под ред.. П.И. Третьякова.-М.: Центр „Академия“, 2003.-368 с.